Основна увага міжнародної цивільної авіації прикута до забезпечення безпеки авіаційної галузі, необхідності вирішення проблем безпечного та ефективного розміщення нових типів літаків, що супроводжується впровадженням нових типів експлуатантів в авіаційній діяльності. Реалізація ефективних міжнародних та європейських стандартів, трансформація та модернізація аеропортової інфраструктури є одним із напрямів роботи України у процесі адаптації законодавства цивільної авіації до міжнародних та європейських стандартів, а також у розробці Цілей сталого розвитку ООН. Ефективна діяльність міжнародних аеропортів у ХХІ столітті неможлива без удосконалення процесу уніфікації. В умовах глобальної конкуренції розвинена інфраструктура міжнародних аеропортів стає не лише одним із факторів підвищення спроможності країни до економічного зростання, а й перетворюється на конкурентну перевагу на глобальному ринку. Однак з розширенням обсягів авіаційних перевезень усе гостріше постає питання недосконалості інфраструктури аеропортового обслуговування, виявляється потреба у збалансованому розвитку всіх її елементів. Авіаційна галузь є однією з найбільш інноваційних у світі, де інфраструктура створюється через аеропорти та управління повітряним рухом. У статті проаналізовано напрями відновлення інфраструктури аеропортів України після припинення воєнної агресії РФ, яка спричинила неймовірні руйнування, зокрема, в аеропортовій галузі, охарактеризовано вимоги до проєктування та будівництва нових та реконструкції існуючих споруд на аеродромі, які необхідні для оптимального застосування заходів забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації. Акцентується увага на тому, що незалежно від розміру та інтенсивності перевезень пасажирів до безпеки аеропорту висуваються особливі вимоги. При будівництві нових аеропортів безпека починає відігравати важливу роль ще під час підготовки відповідної документації. До конструкції злітно-посадкових смуг, рульових доріжок, перонів та паркувальних стоянок пред’являються виключно високі стандарти якості щодо їхньої несучої здатності, властивостей та довговічності. Визначається, що будівництво на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов’язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів). Метою статті є обґрунтування із залученням порівняльного та системного методів пріоритетних напрямів розвитку інфраструктури міжнародних аеропортів України, виявлення сучасних тенденцій розвитку, трансформації і модернізації аеропортової інфраструктури, оскільки розвиток України відбувається під впливом сучасних світових тенденцій щодо вирішення проблеми гармонійного розвитку людства.