Норми будівельного проектування ґрунтуються на методі граничних станів, за допомогою якого реалізуються вимоги надійності, які висуваються до будівельних конструкцій. З метою спростити їх використання норми достатньо часто свідомо відступають від науково обґрунтованих теоретичних положень таких фундаментальних дисциплін, як теорія пружності та теорія пластичності, натомість застосовуючи так звані робочі методи. У статті показано, що наявні неточно сформульовані рекомендації норм проектування, а також зазначається, що деякі важливі проблеми будівельного проектування і зовсім не відображені у нормах. Сказане відноситься до вибору значень ймовірності відмови, до використання часткових коефіцієнтів надійності, методики розрахунку у випадку аварійної ситуації, проблем використання результатів нелінійного розрахунку тощо. У статті представлені деякі міркування щодо зазначених питань, при цьому головна увага приділена аналізу проектної традиції, що склалась, та вказівкам на нерозв’язані проблеми. Розглянуті проблеми рекомендованих параметрів безпеки, уточнення понять граничних станів, аналізу аварійних ситуацій, значень коефіцієнтів надійності та можливого зв’язку коефіцієнтів надійності за навантаженням та за матеріалом, навантажень та навантажувальних ефектів, оцінки уразливості та надійності захищеної системи. Наведені у статті міркування дають лише часткове уявлення про коло питань, що виникає при зіставленні робочих методів норм проектування з теоретичними положеннями, яким вони повинні відповідати. При цьому слід зауважити, що практика викладення нормативних документів, яка склалась, ніяк не проголошує зв’язок рекомендацій норм із дослідженнями, які їх обґрунтовують. Представлена стаття може покласти початок для наукової дискусії, а також бути корисною як для розробників нормативних документів, так і для розробників програмних систем, орієнтованих на розрахунок будівельних конструкцій.